НовостиТекстыАртБлижний Круг
ссылка 3
поделиться
lyskovr
Я йду по нитцi вулицями мiста,
Туди, де серце завмирає назавжди,
Де квітнуть п`ятилисники бiди,
I люди їх збирають у намиста.

Там був мій дім, та вже його немає.
У темних вікнах тіні й вороги.
Оця пелюстка - холод і сніги,
А ця - північний вітер насилає.

Я йду скізь ніч, скрізь сни і зорепади,
Чекаючи, що попіл оживе.
Мов та рибина, що на смерть пливе,
Шукаючи спочинку і відради.
17 февр. 2017 10:24
ссылка комментировать 1
поделиться
lyskovr
Пропечене безкрайнє дике поле.
Десятипагорб`я. І сива ковила. І маки.
Понурі ідоли - забуті кимось знаки,
Насіння вічності - покинуте і кволе.

Цю чорноту не будять зорепади.
І сон, як морок - переляканий, схололий.
Це тут десь бродить Каїн сивочолий,
Шукаючи спасіння і відради.

Очами яструба тут вічність споглядає,
Як мла усе заповнює собою,
Як смерть летить монгольською стрілою,
І в мене між лопаток застрягає.
29 апр. 2016 08:19
ссылка комментировать 2
поделиться
lyskovr
Ще не тікали люди с тих земель,
Але гонителі вже чують запах крові,
Вже сплетена мотузка з конопель,
І цвяхи із заліза вже готові.

Вже лагодять каменярі моста,
Вже жінці прокуратора не спиться,
Вже сивий тесля витесав хреста,
Вже виткана посмертна плащаниця.

Вже в алавастр налили миро й мед,
Та сенс того ще сховано. Одначе
Є в світі Той, що знає наперед,
І у саду ночами тихо плаче.
22 апр. 2016 19:40
ссылка комментировать
поделиться
lyskovr
Це повечір"я не закінчиться ніяк,
І сутінки - як феї полохливі.
Між листям хмари - мовчазні і сиві,
І ліс старий - як велета кістяк.

Стежина вниз - до темної ріки,
А може й далі - в очерет і в воду,
В густе шипіння крижаного броду -
В липкі обійми мертвої руки.

Вже схід і захід - як кільце сталевих пут.
Далекі дзвони і незримі люди.
Це повечір"я - поцілунок Юди -
Ще світить сонце, але темрява вже тут.
20 апр. 2016 18:16
ссылка комментировать
поделиться
lyskovr
Між сухостою я шукаю віщих снів,
Живих молитв до Бога мовчазного.
Та сил нема, кінчається дорога,
І ось вже бачу смерті чорний зів.

Навіщо йти - та смерть прийшла сама,
І як дитину - пеленає туго.
І пошук той - не виклик, а наруга.
Ти був? Та ось тебе нема.

Слабе зерно старого урожаю.
Земля була родючою колись.
Та впавши, силюсь підвестись.
Або хоч погляд в небо підіймаю.
16 апр. 2016 18:16
ссылка комментировать
поделиться